УкраїнськаРусская

Біографія
9 червня 1950 року
Семиноженко Володимир Петрович народився в м. Києві у сім'ї військовослужбовця.
"Я виріс у звичайній для тих непростих післявоєнних років родині. Діди мої з боку батька померли під час голодомору. Батько, Петро Григорович, – майор у відставці, учасник бойових дій, інвалід війни. Мати, Євдокія Костянтинівна, була вчителькою початкових класів, з шістнадцяти років почала працювати в сільській школі..." (З інтерв’ю В.Семиноженко газеті „Сегодня” 1999 р.)
1967 рік
Володимир Семиноженко з золотою медаллю закінчив добре відому в шестидесяті –семидесяті роки Харківську фізико-математичну школу № 27.
1972 рiк З відзнакою екстерном закінчив фізико-технічний факультет Харківського державного університету.
1974 рік
Захистив кандидатську дисертацію.
1984 рік Доктор фізико-математичних наук.
З 1985 року
Працював генеральним директором Всесоюзного науково-виробничого об'єднання "Монокристалреактив" Міністерства хімічної промисловості СРСР, яке в 1991 році перейшло до складу Академії наук України, а в 1995 році, за ініціативою В.Семиноженка, перетворено у перший в Україні академічний науково-технологічний концерн.
З 1996 року
В.Семиноженко науковий керівник та голова Ради директорів цього унікального центру високих технологій.
1987 рік Професор, член – кореспондент АН УРСР
1992 рік Академік Національної академії наук України.
З 1992 року Член Президії НАН України, голова Північно-східного наукового центру НАН і МОН України.
З 1995 року Член Державної комісії з питань реорганізації в галузі науки
З 1996 по 1998 рік Міністр вперше створеного в україні міністерства у справах науки і технологій, член президії кабінету міністрів України (1996-1997 рр.)
3 1997 року Заступник Голови, член Комітету з Державних премій України в галузі науки і техніки.
З 1997 року
Керівник Харківського філіалу Національного інституту стратегічних досліджень.
3 2000 року Президент Технопарку "Інститут монокристалів", створеного за Указом Президента України.
З 1997 по 2000 роки
Заступник голови Ради з питань науки та науково-технічної політики при Президентові України
З 1998 по 2000 роки Голова Міждержавного комітету з науково-технічного розвитку країн СНД.
З 1997 по 2000 роки Член Національної ради з питань якості.
З 1998 року Голова Вищої Академічної Ради Загальнонаціональної програми „Людина року”.
З 1998 року Почесний дійсний член (академік) Академії мистецтв України.
З 1999 року
Голова Національного фонду "Україна - дітям". Очолює фонд "Нові імена України".
З 1999 року Член Національної спілки фотохудожників України
1999, 2001-2002, 2010 роки ВІЦЕ-ПРЕМ'ЄР-МІНІСТР УКРАЇНИ
У 2001 - 2003 роках
  • голова Урядового комітету соціального, науково-технологічного та гуманітарного розвитку;
  • голова наглядової ради Українського фонду соціальних інвестицій;
  • керівник Координаційного центру по проведенню пенсійної реформи;
  • голова Міжвідомчого комітету з проблем захисту прав на об'єкти інтелектуальної власності;
  • голова Урядової комісії з профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу;
  • голова Міжвідомчої комісії боротьби з туберкульозом;
  • голова Міжвідомчої комісії з питань охорони дитинства;
  • голова Національної координаційної ради боротьби з наркоманією при КМ України;
  • голова Міжвідомчого комітету з питань виконання Національного плану дій з гігієни довкілля;
  • голова Національної ради з питань безпечної життєдіяльності населення;
  • голова Національної ради з туризму;
  • голова Міжгалузевої ради з професійно-технічної освіти;
  • голова Комісії з питань гуманітарної допомоги при КМ України;
  • голова Міжвідомчої комісії з проблем "нацистського золота" та компенсаційних виплат жертвам нацизму;
  • голова Міжвідомчої координаційної ради з питань співробітництва з українською діаспорою;
  • голова Державної комісії з підготовки та проведення конкурсу на кращий ескіз великого Державного Герба України і кращий текст Державного Гімну України;
  • голова Комітету з присудження Премії КМ України за внесок молоді у розбудову держави;
  • голова Комісії з встановлення пенсій за особливі заслуги перед Україною при КМ України;
  • голова спостережної ради Українського національного фонду "Взаєморозуміння і примирення";
  • голова наглядової ради Національного заповідника "Софія Київська".

З 2001 року Голова, член Комісії з організації діяльності технологічних парків та інноваційних структур інших типів при Кабінеті Міністрів України.
3 2001 року Голова Координаційної Ради з пріоритетного напрямку розвитку науки і техніки в Україні „Нові речовини та матеріали”.
З 2002 року Керує науково-технологічним комплексом „Інститут монокристалів” НАН України, до складу (підпорядкування)якого входять:
  • Інститут монокристалів;
  • Інститут сцинтиляційних матеріалів;
  • ДП „Харківський Завод хімічних реактивів”;
  • НТЦ Імунобіотехнології;
  • Науково-дослідний інститут мікроприладів;
  • Науково-дослідний технологічний інститут функціональної мікроелектроніки.

1994, 1998, 2002 роки Тричі обирався народним депутатом України.
У 1994 – 1998 роках Координатор міжфракційного депутатського об'єднання "Наука України", член Комітету з питань науки і освіти Верховної Ради України.
З 1998 по 2000 роки Голова Комітету з питань науки і освіти Верховної Ради України.
3 2000 року Голова Української федерації вчених (УФВ), серед засновників якої Б.Патон, М.Амосов, Б.Олійник, Л.Мала, О.Шалімов та ін.
У 2000 - 2001 році Член Комітету з питань бюджету Верховної Ради України.
В 2002 роцi Cклав депутатські повноваження для продовження роботи віце-прем‘єр-міністром України.
2000 - 2001 роки Секретар, заступник Голови Партії Регіонів.
2001 – 2003 роки Голова Партії Регіонів.
В. Семиноженко один із засновників та перших керівників Партії Регіонів.
З 2004 року Член Комітету з питань конкурсного відбору проектів з розроблення високих наукоємних технологій при Кабінеті Міністрів України.
2003 – 2006 роки Голова Міжвідомчої комісії з питань біологічної та генетичної безпеки при Раді Національної безпеки та оборони України.
3 2004 року Керівник Державної науково-технічної програми „Розвиток мікро-та оптоелектронних технологій в Україні на 2005-2007 роки”.
2003-2005 роки РАДНИК ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ
З 2006 року
Голова Ради директорів міжгалузевої науково-технологічної корпорації „Нові технології та матеріали”.
З 2006 року Голова "Українського форуму".
З 2008 року Голова спостережної Ради американсько-української компанії "Інтего"
З 2008 року Президент Всеукраїнської громадської організації "Українська ассоціація фахівців інформаційних технологій"
5 березня 2009 року очолив Громадянський рух "Нова Україна", створений за ініціативою "Українського форуму", ряду інших суспільних організацій та політичних партій. Голова політичної партії "Нова політика"
2010 -2014 роки Голова Державне агентство з питань науки, інновацій та інформатизації
З липня 2010 року Радник Прем'єр-міністра України
В.Семиноженко - автор більш ніж 420 наукових праць , понад 80 патентів та винаходів. Серед відомих книг, які останнім часом вийшли у світ в Україні: „Україна: наука та інноваційний розвиток”, "Інноваційна стратегія українських реформ", "Україна: шлях до постіндустріальної цивілізації”, „Екологія. Енергія. Майбутнє”, "Точка зору", "Новий регіоналізм", „Інноваційні перспективи України” та інші.
В.Семиноженко - лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1992, 2000 рр.) та Міжнародної премії в галузі ядерної фізики (1999 р.).
В.Семиноженко - головний редактор журналів: „Проблеми науки” та „Функціональні матеріали”; альманаху порівняльних досліджень „Ойкумена”, член редколегії низки наукових видань, серед яких науково-практичний журнал Ради нацiональної безпеки i оборони України „Стратегічна панорама” та ін.
Почесний доктор та професор 32 університетів, серед них:
  • Львівського національного університету імені І.Франка;
  • Харківського національного університету імені В.Каразіна;
  • Національного технічного університету „Харківській політехнічний інститут”;
  • Національного університету «Острожська академія»;
  • Національного гірничого університету України;
  • Луганського медичного університету;
  • Запорізького державного медичного університету
  • Української медичної стоматологічної академії (Полтава)
  • Запорізького національного технічного університету
  • та інших

Нагороджений орденами "За заслуги" І, ІІ і ІІІ ступенів, „Святого Князю Володимира” ІV ступеню, орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня, Почесними грамотами Кабінету Міністрів України та Верховної Ради України та ін.
Книги