УкраїнськаРусская

Версія для друку
Статті, коментарі, виступи
17 вересня 2015

Володимир Семиноженко взяв участь у слуханнях щодо проектів законів України про наукову та науково-технічну діяльність.

Володимир Семиноженко взяв участь у слуханнях щодо  проектів законів України про  наукову та науково-технічну діяльність.

Відбулося обговорення Законопроектів про науку в профільному Комітеті ВРУ. Мої враження за результатами дискусії.


З представників влади, які сьогодні відповідають за науку і освіту Лілія Гриневич, напевно, найбільше сприймається науковою та освітньою громадськістю. Але вона ризикує втратити довіру, якщо з незрозумілою наполегливістю продовжить протягувати МОНівській проект Закону про науку, який накладає адміністративні лапи на академічні свободи і зв'язує руки комерціалізації наукових розробок.
Хочу відзначити виступи Березюка, Кириленка, Кухаря, Трохимчука і Грищука. З іншого боку, дуже дисонували виступи представників влади. З наполегливістю, яка заслуговує кращого застосування, вони намагалися наполягти на необхідності винесення на перше читання саме МОНівського законопроекту. Якщо, незважаючи на позицію першого зама глави Комітету, членів Комітету, це все-таки відбудеться, то буде повністю втрачена репутація Л.Гриневич.
І ще один момент, який викликав неприємний осад. Я говорив з багатьма учасниками слухань, і вони були зі мною відверті, проводилася попередня «обробка» учасників дискусії. Крім того, склалося враження, що Главі Комітету було неважливо, що прозвучить під час слухань, вона відпрацьовувала свою установку, тому й на брифінг вийшла до засідання, із заздалегідь приготованим рішенням про винесення на перше читання МОНівського законопроекту.
У наукового співтовариства є багато зауважень щодо методів протягування МОНівського законопроекту. Наприклад, представник Самопомочі заявив, що якщо хтось висловлював свою згоду з альтернативним проектом, він тут же виключався з Робочої групи. Я вам скажу, навіть при Януковичі такого собі ніхто не дозволяв. Це повний відкат назад, в совок.
Якщо така наполегливість пов'язана з отриманням гранту (який дорівнює річному фінансуванню великої наукової установи НАНУ), про що вже публічно було сказано авторитетними людьми, то неможна ставити на одну чашу терезів заробіток окремих грантоїдів (вже стирчать вуха тих, хто занадто намагається) і долю стратегічної сфери України. У 1998 році Закон про науку писався безкоштовно і це був закон, якому заздрили всі на пострадянському просторі.
Якщо цей Закон для вчених, то потрібно, насамперед, дати їм слово. Або хтось думає, що автори альтернативних законопроектів проводили обговорення з багатотисячними колективами, збирали провідних вчених України, кращих експертів, тому що їм нічим було зайнятися? Напевно ні. Це справа їхнього життя, вони краще, ніж дилетанти в МОН розуміють, що потрібно зробити.
Я впевнений, щоб підготувати адекватний законопроект, потрібно або готувати консенсусний закон на базі запропонованих чотирьох, або брати за основу проект І. Кириленка, і знову ж, доповнювати його кращими пропозиціями з усіх альтернативних проектів. Зазначу, що зал був одностайний в думці, що не можна виносити в сесійний зал закон від влади.
Висновок один: чим швидше відбудеться відставка міністерської команди, тим краще це буде і для науки, і для освіти. А керівництво Комітету має зробити висновки, в тому числі й тому, що зміна його складу і керівництва станеться еволюційним шляхом, після позачергових парламентських виборів, які вже не за горами.
І останнє. Міністр, який повинен відповідати не тільки за освіту, а й за науку, наполегливо ховається від діалогу з науковим співтовариством. Дуже дивно і зухвало, що його не було на слуханнях у Комітеті.

Джерело: Прес-служба Володимира Семиноженка

Повернутися до архіву

Книги