УкраїнськаРусская

Вчений
1971 рік
Початком шляху Володимира Семиноженка до великої науки можна вважати 1971 рік, коли під керівництвом академіка НАН України В.Г.Бар'яхтара він надрукував свою першу наукову роботу, присвячену теоретичним питанням спінових хвиль (spin waves).
Після закінчення з відзнакою фізико-технічного факультету Харківського державного університету він починає працювати в Українському фізико-технічному інституті в Харкові.
1973-1975 роки 23-річний Володимир Семиноженко з групою перспективних молодих вчених в рамках реалізації державної політики розвитку науки в Донбасі був направлений до Донецького фізико-технічного інституту АН УРСР.
1974 рік Володимир Семиноженко захистив кандидатську дисертацію, в 33 роки став доктором фізико-математичних наук, згодом, на початку 1988 року, був обраний членом-кореспондентом Академії наук УРСР, а у 1992 році - академіком Національної академії наук України.
1975-1985 роки
Майже десятиріччя своєї наукової біографії (1975-1985 рр.) В.Семиноженко віддав Фізико-технічному інституту низьких температур АН УРСР.
З 1985 року В.Семиноженко - генеральний директор Всесоюзного науково-виробничого об'єднання "Монокристалреактив" Міністерства хімічної промисловості СРСР, яке в 1991 році перейшло до складу Академії наук України, а в 1995 році, за ініціативою В.Семиноженка, перетворено у перший в Україні академічний науково-технологічний концерн.
З 1996 року В.Семиноженко науковий керівник та голова Ради директорів цього унікального центру високих технологій.
3 1987 року
В.Семиноженко активно працює в галузі експериментального i теоретичного дослідження високотемпературних надпровідникових (ВТНП) матеріалів. Проведені ним дослідження дозволили доказати наявність фазових переходів у сегнето- i антисегнето електричний стан в ітрієвих сполуках ВТНП оксидів. Розглянуто теоретичні моделі механізмів виникнення високотемпературної надпровідності, досліджено зв'язок пружних властивостей і магнітного впорядкування в оксидних купратах, що перетворюються у високотемпературні надпровідники при легуванні. Проведено широкі дослідження з одержання різних типів ВТНП матеріалів для різноманітного використання. Вперше було вирощено бездвійникові надпровідникові монокристали ітрієвих сполук, одержано розшивні полікристалічні ВТНП матеріали, розроблена технологія одержання ВТНП плівок методом лазерного випарювання з високою однорідністю критичної температури.
З 1992 року В.Семиноженко член Президії НАН України та Голова Північно-Східного наукового центру НАН України. Під його керівництвом Центром запропоновано нову схему функціонування академічних регіональних наукових центрів, регіональні науково-технічні програми в галузі екології, паливно-енергетичних проблем, використання вторинних ресурсів, природокористування, розроблена концепція регіональної науково-технічної політики України.
З 1995 року Член Державної комісії з питань реорганізації в галузі науки. Володимир Семиноженко - один із ініціаторів створення: Ради з питань науки і науково-технічної політики при Президентові України, Міністерства України у справах науки і технологій, мережі науково-координаційних рад при облдержадміністраціях, Державної комісії з науково-технічного розвитку при Кабінеті Міністрів України
З 1995 року
Володимир Семиноженко розпочинає теоретико-практичні дослідження з проблем економіко-прогностичної оцінки трансформаційних перетворень в Україні. Разом із В.М.Геєцем, А.С.Гальчинським, Б.А.Маліцьким та ін. за останні десять років був виконаний цілий ряд розробок, який дозволив визначити засади формування інноваційної економіки, економіки знань в Україні та стати базовими для низки Програм національного економічного розвитку, Стратегічних урядових документів, програмних докладів Президента, Кабінету Міністрів, Верховної Ради, Національної Академії Наук України, Національного інституту стратегічних досліджень. В науковий обіг було введено десятки нових понять, визначень, прогнозів, типологій та періодизацій, які знайшли своє відображення в відомих монографіях авторів: „Україна: наука та інноваційний розвиток”, "Інноваційна стратегія українських реформ", „Інноваційні перспективи України”, „Доктрина економіки знань” та ін. Основна увага економічних досліджень академіка В.Семиноженко сконцентрована навколо проблем типологізації економічних реформ трансформаційного періоду, прогностичних особливостей постперехідної економіки та економіко-інноваційного зростання в Україні, питаннях базових детермінант інноваційно-промислової політики та вимірів ефективності інноваційних моделей, концепціях державного стимулювання та протекціонізму національного ринку наукоємних виробництв, структур та перспектив розвитку неоекономіки, гуманітарного капіталу та економіки знань в Україні, проблемах створення та компаративного аналізу регіональних, національних та глобальних інно-хай-тек-мереж та ін.
1994 – 1998 роки
Координатор міжфракційного депутатського об'єднання "Наука України", член Комітету з питань науки і освіти Верховної Ради України.
З 1997 Заступник голови Ради з питань науки та науково-технічної політики при Президентові України.
1996-98 роки Міністр у справах науки і технологій, член Президії Кабінету Міністрів України. На цій посаді, В.Семиноженко доклав великих зусиль для формування цілісної системи державного управління в колі "наука - технології - інновації - охорона промислової власності", розгортання й реалізації важливих для вітчизняної економіки науково-технічних розробок, підготовки проектів законодавчих і нормативних актів, спрямованих на збереження і розвиток науково-технологічного потенціалу держави.
3 1997 року
В.Семиноженко - член Комітету з Державних премій України в галузі науки і техніки.
1998 рiк
Обрано головою Міждержавного комітету з науково-технічного розвитку країн СНД.
1999 рік На базі концерну створено один із перших трьох українських технопарків.
З серпня по грудень 1999 року а також з червня 2001 року по листопад 2002 року Володимир Семиноженко - віце-прем'єр-міністр України. В сфері його відповідальності питання соціальної, науково-технологічної та гуманітарної політики. Діяльність В.Семиноженко на посаді віце-прем‘єр-міністра спрямована на реалізацію стратегічного завдання побудови інноваційної економіки в Україні, формування її базових інституційних передумов, розробку та створення нової багаторівневої системи соціального та пенсійного забезпечення. В.Семиноженко ініційовано низку державних програм та їх пріоритетних частин, щодо стимулювання інноваційного розвитку науково-технологічної сфери України, захисту інтелектуальної власності, зокрема: Загальнодержавну комплексну програму розвитку високих наукоємних технологій; Державну програму забезпечення населення лікарськими засобами; Державну науково-технічну програму розвитку мікро- та оптоелектронних технологій; Державну цільову програму забезпечення митних органів технічними засобами митного контролю, програму Забезпечення середніх та загальноосвітніх навчальних закладів науковим приладдям для практичних занять з природничих та хімічних дисциплін, державної програми виробництва медпрепаратів та медичної техніки та ін.
3 2000 року В.Семиноженко Президент Технопарку "Інститут монокристалів".
1998-2000 роки В. Семиноженко очолював Комітет з питань науки і освіти Верховної Ради України, консолідуючи зусилля членів Комітету на розробці й прийнятті важливих законодавчих актів, зокрема законів України "Про наукову і науково-технічну діяльність" (добре відомого сьогодні, як закон про наукові пенсії) , "Про загальну середню освіту", законопроектів "Про вищу освіту", "Про інноваційну діяльність", "Про захист авторських і суміжних прав", Концепції науково-технологічного і інноваційного розвитку України” тощо.
2001 - 2003 роки Володимир Семиноженко - Голова Комісії з організації діяльності технологічних парків та інноваційних структур інших типів при Кабінеті Міністрів України Голова Міжвідомчого комітету з проблем захисту прав на об'єкти інтелектуальної власності; Голова Урядового комітету соціального, науково-технологічного та гуманітарного розвитку Голова Координаційної Ради з пріоритетного напрямку розвитку науки і техніки в Україні „Нові речовини та матеріали”.
З 2004 року
Член Комітету з питань конкурсного відбору проектів з розроблення високих наукоємних технологій при Кабінеті Міністрів України.
Керівник Державної науково-технічної програми „Розвиток мікро-та оптоелектронних технологій в Україні на 2005-2007 роки”
Активна наукова діяльність В.Семиноженко розпочинається з досліджень теорії релаксації в надпровідниках. Їм вперше була побудована система зв'язаних кінетичних рівнянь для електронів і фононів у надпровідниках, та показано, що основним процесом встановлення рівноваги в системі боголюбовських квазічастинок при низьких температурах є їх розсіяння фононами, а також те, що теплова рівновага в системі фононів встановлюється значно швидше, ніж в системі боголюбовських квазічастинок. Ці кінетичні рівняння послужили основою для побудови теорії генерації фононів в процесах злиття двох квазічастинок у фонон. Також на початку 70-х років їм вперше була запропонована ідея створення надпровідникового транзистора.
В подальшому В.Семиноженко одержав ряд важливих теоретичних результатів в галузі кінетики нерівноважних явищ в конденсованих середовищах в сильних зовнішніх полях. Ним було теоретично передбачено низку нових ефектів в конденсованих системах, в тому числі нерезонансна паралельна накачка в магнітних діелектриках, кінетичний механізм стимуляції надпровідності високочастотним електромагнітним полем, нечеренковський механізм посилення фононів i спінових хвиль в твердих тілах. Вперше були досліджені нові механізми генерації акустичних хвиль гігагерцового i терагерцового діапазонів в магнетиках та надпровідниках.
Під керівництвом В.Семиноженка виконані розробки нових фізичних уявлень щодо аномально високої квазіізоморфної ємності нових кристалічних матеріалів - рідкоземельних оксидів, які базуються на використанні моделі ангармонічного адіабатичного потенціалу.
Вперше надано послідовне тлумачення механізмів тунельних переходів домішкових центрів у низькосиметричних кристалічних матрицях складних оксидів.
В.Семиноженко зробив вагомий внесок у розвиток радіаційного приладобудування, нових методів неруйнівного контролю, його роботи мають велике значення для ядерно-фізичних досліджень, екології, медицини, сільського господарства, вирішення чорнобильської проблеми.
Безумовним найсучаснішим науково-технологічним досягненням України стали розроблені в науково-технологічному комплексі "Інститут монокристалів" конкурентноспроможні технології отримання широкого класу сцинтиляційних, лазерних матеріалів, що находять широкий попит на світових ринках. Зокрема найбільший успіх мають роботи в напрямках отримання великогабаритних (більше 500 кг) лужно-галоїдних кристалів. Під науковим проводом академіка Семиноженко розроблена промислова технологія вирощування штучних крупно габаритних сапфірів, вироби з яких експортуються в провідні країни ЄС, США та Азії.
За ініціативою академіка В.Семиноженко з 2001 року ведуться активні успішні дослідження поведінки стовбурових клітин з допомогою люмінесцентних мітчиків. Зокрема, їм знайдено новітній метод візуалізації мітохондрій у фібробластах. За останні декілька років академіком Семиноженко зроблено значний внесок у розробку найсучасніших імунобіологічних препаратів. Біотехнологічна продукція, розроблена науковими колективами під керівництвом В.Семиноженко сертифікована в Європейському Союзі. Він є співавтором цілої низки діагностикумів глобально та соціально-небезпечних хвороб. Академік В.Семиноженко та наукові колективи під його керівництвом були ініціаторами та провідними учасниками цілої низки національних програм у сфері охорони здоров‘я, національної біологічної та генетичної безпеки, в галузі медичного приладобудування (в 2001 – 2005 роках). Особливого соціального значення набула програма "Репродуктивне здоров'я 2001-2005" та ін.
З 2002 року
Академік В.Семиноженко розпочав дослідження з проблем регіональної економіки, сучасних моделей державної регіональної політики, особливостей еволюції регіональної політики в країнах ЄС та постсоціалістичних європейських державах, особливостей європейського досвіду реформування місцевого самоврядування, питань вдосконалення адміністративно - територіальної системи та перспектив бікамералізму в Україні, інноваційної складової регіонального розвитку. Разом із членом-кореспондентом НАН України Б.М.Данилишиним в науковий обіг вперше введено методологію оцінки інтегрального показника інноваційної активності регіонів України та ін. Результатом досліджень науковців стала публікація в 2005 році монографії „Новий регіоналізм” (link), в якої шляхом компаративного аналізу визначені особливості регіональної політики ЄС та України, презентована доктрина „нового регіоналізму”, яка сьогодні є головним змістом регіональної політики країн ЄС, проаналізовано економічні та соціальні перспективи регіонів України, рівень регіонального розвитку, співвідношення потреб і ресурсів усіх регіонів країни.
З 2006 року Голова Ради директорів міжгалузевої науково-технологічної корпорації „Нові технології та матеріали”, до складу якої входять найсучасніші технологічні центри.
За ініціативою В.Семиноженко міжнародною організацією „Глобальний фонд боротьби із СНІД, туберкульозом і малярією” Україні був виділений грант на боротьбу із СНІД на суму 92 млн. доларів США. (З моменту свого створіння у 2001 р., „Глобальний фонд” акумулював 4,7 млрд. доларів США на фінансування програм, спрямованих проти епідемій СНІД, туберкульозу і малярії для надання фінансової підтримки 154 програмам в 93 країнах світу). Діяльність та ініціативи В.Семиноженко в цьому напрямку знайшли відповідну міжнародну оцінку та підтримку. 2-4 червня 2002 року відбувся перший візит до України Генерального секретаря ООН Кофі Аннана. Він взяв участь в засіданні Урядової комісії з питань боротьби із ВІЛ/СНІД під головуванням віце-прем‘єр-міністра В.Семиноженко. Також у цей час В.Семиноженко стає одним із ініціаторів програми «Врятуємо дітей від СНІД», реалізованої Національним фондом "Україна - дітям" за участю низки провідних наукових установ НАН України (серед них, - АТЗТ Науково-виробнича компанія „Діапроф-Мед” Технологічного парку "Інститут монокристалів" НАН України).
З 2008 року Президент, Член Ради Всеукраїнської громадської організації "Українська ассоціація фахівців інформаційних технологій"
Володимир Семиноженко - автор більш ніж 420 наукових праць , понад 80 патентів та винаходів, низки відомих книг і монографій. Під його керівництвом виконано 7 докторських та 11 кандидатських дисертацій. Двічі лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки та Міжнародної премії в галузі ядерної фізики.
В.Семиноженко - головний редактор журналів: „Проблеми науки” та „Функціональні матеріали”; альманаху порівняльних досліджень "Ойкумена", член редколегії низки науково-популярних видань.
Книги